Дистанційне навчання. Географія: 9 клас НУШ Міграції: показники, чинники, напрямки. Біженці та внутрішньо переміщені особи.

Міграція населення (або механічний рух) — це процес переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на певний час. Вона безпосередньо впливає на демографічну ситуацію, економіку та соціальну сферу як окремих країн, так і всього світу.

Показники міграції

Для оцінки масштабів та інтенсивності механічного руху населення використовують кілька основних абсолютних і відносних показників:

Імміграція (в'їзд): Кількість осіб, які прибули до країни на постійне чи тривале проживання.

Еміграція (виїзд): Кількість осіб, які виїхали з країни в інші держави.

Сальдо міграції (міграційний приріст/убуток): Різниця між кількістю іммігрантів та емігрантів. Якщо прибулих більше, ніж тих, хто виїхав, сальдо є додатним (приріст). Якщо навпаки — від'ємним (убуток).

Обсяг міграції (валовий оборот): Загальна сума всіх прибулих і вибулих за певний період часу.

Коефіцієнт міграції: Кількість мігрантів у розрахунку на 1 000 осіб постійного населення території.

Чинники міграції

Причини, які змушують людей залишати домівки, поділяють на кілька головних груп:

Економічні: Пошук кращих умов праці, вищої заробітної плати (трудова міграція), бажання відкрити бізнес або покращити житлові умови.

Політичні: Революції, зміни політичних режимів, переслідування через опозиційні погляди, відсутність громадянських свобод.

Воєнно-стратегічні: Збройні конфлікти, війни, терористичні загрози чи окупація територій.

Екологічні: Природні катастрофи (землетруси, повені), аварії техногенного характеру (як-от Чорнобильська катастрофа) або непридатний для життя клімат.

Національно-релігійні: Дискримінація чи утиски за расовою, національною ознакою або через релігійні переконання.

Соціально-культурні: Переїзд з метою навчання, укладання шлюбу (сімейні обставини), повернення на історичну батьківщину (репатріація)

Напрямки міграції

За географічною ознакою міграційні потоки класифікують на два види:

Внутрішні (у межах однієї країни): Переміщення людей між регіонами, областями чи районами. Найпопулярнішим напрямком є вектор «село ➔ місто» (урбанізація) та переїзд із депресивних регіонів до великих мегаполісів чи столиці.

Зовнішні (міждержавні): Перетинання державного кордону.

Основні світові центри притягання мігрантів:

США та Канада — традиційні лідери з прийому фахівців і різноробочих зі всього світу.

Західна Європа — приймає потоки з країн Східної Європи, Північної Африки та Близького Сходу.

Країни Перської затоки (ОАЕ, Саудівська Аравія) — потужні центри трудової міграції (переважно з Південної та Південно-Східної Азії).

Біженці та внутрішньо переміщені особи (ВПО)

Ці категорії осіб відносяться до вимушених мігрантів, чиє переміщення викликане прямою загрозою їхньому життю та безпеці. Проте між ними є суттєва юридична різниця:

Критерій порівняння Біженці

Перетинання кордону Обов'язково перетинають міжнародно.визнаний

державний кордон своєї країни.

Міжнародний статус Офіційно регулюється

Конвенцією ООН про статус біженців 1951 року

Головна причина Війна, насильство, обґрунтований страх переслідування за ознакою раси,

релігії чи громадянства.

Правовий захист Отримують захист та соціальну підтримку від уряду приймаючої країни та ООН.

Внутрішньо переміщені особи (ВПО)

Залишаються в межах своєї власної країни, змінюючи лише регіон проживання.

Захищаються внутрішнім законодавством держави та міжнародним гуманітарним правом.

Воєнні дії, окупація, насильство, внутрішні заворушення або природні катастрофи. - основні причини міграції.Повністю залежать від спроможності власної держави забезпечити їх житлом та допомогою.