вівторок, 30 березня 2021 р.

10 клас. Тема: Вторинний сектор економіки. Дослідження № 18. Панамериканське шосе – дорога через три Америки. Дослідження № 19. «Бананові республіки»: типові ознаки та сучасний розвиток. Дослідження № 20. Туризм як чинник розвитку країн Карибського басейну. Третинний сектор економіки. Найважливіші міжнародні транспортні магістралі, вузли

1.Лекція

Всеосвіта › Перейти на сторінку документа

Пройдіть тест:

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSderzCpxxLD71o8aymO9j8soqf3sPzo-CFS0HeoL_KxynH-gA/viewform

10клас. Тема: Особливості економіки країн Америки. Первинний сектор економіки.

1. Прочитайте текст

https://geografiamozil2.jimdofree.com/%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0/%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0/

2. Лекція.

7 клас Тема уроку:Загальні риси клімату Євразії. Кліматичні пояси і типи клімату Євразії.

1. Для тих хто не любить читати:

Або інакше пояснення:

Клімат

Кліматичні особливості Євразії визначаються величезними розмірами материка, великою протяжністю з півночі на південь, різноманіттям переважаючих повітряних мас, а також специфічними особливостями будови рельєфу, її поверхні й впливом океанів.

Завдяки великої протяжності материка з півночі на південь, внаслідок різної кількості сонячної радіації в конкретних широтах, Євразія розташована в усіх кліматичних поясах північної півкулі, від арктичного до екваторіального.. Найбільші території за площею займає помірний пояс, оскільки в помірних широтах материк найбільш витягнутий з заходу на схід.

Над територією материка утворюються й переважають всі чотири типи основних мас – арктичні, помірні, тропічні й екваторіальні. Характерно, що над океанами в помірному поясі формуються морські повітряні маси, а над материком – континентальні, боротьба яких створює в цих широтах Євразії велику різноманітність типу клімату. На клімат Євразії великий вплив здійснює рельєф, Альпи, Карпати, Кавказ, Гімалаї та інші гори Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу є важливим кліматорозділом материка. Вони перешкоджають проникненню холодних і сухих північних вітрів на південь і водночас є бар’єром на шляху теплих і вологих вітрів, які дмуть з півдня. Повітряні маси зазнають трансформації – перетворенню, зміні своїх властивостей.

На клімат Євразії впливають океанічні течії (Гольфстрім, Куросіо, Курило-Камчатська та інші). Теплі течії пом’якшують клімат прилеглих територій материка, а холодні – роблять його континентальнішим.

Постійними вітрами, що мають вплив на формування клімату є в помірних широтах – західні, на сході і півдні материка – мусони.

Над материком Євразія утворюється найбільша кількість циклонів і антициклонів.

В арктичному й субарктичному поясах виділяються області з морським кліматом на заході кожного поясу: невеликими амплітудами температур за рахунок порівняно теплої зими й прохолодного літа (вплив гілок Північноатлантичної течії). На сході поясів клімат континентальний з дуже холодною зимою (до -40..-45ºС).

В межах помірного поясу спостерігаються різноманітні типи клімату. Тут формуються області морського, помірно-континентально, континентального та мусонного клімату.

Морський тип характерний для західних районів Європи. Він формується під постійним впливом морських повітряних мас з Атлантики. Літо тут прохолодне, зима відносно тепла навіть на узбережжі Скандинавського півострова. При проходженні атлантичних циклонів погода швидко змінюється: влітку можуть бути похолодання, зимою – відлиги.

Область перехідного клімату від морського до континентального займає в основному території Центральної Європи. При віддаленні від океану різниця (амплітуда) літніх і зимових температур зростає: зима стає помітно холоднішою. Літом опадів більше, ніж в холодний період року. На території Східної Європи (до Уралу) клімат вважають помірно континентальним.

За Уралом, в Сибіру і Центральній Азії, зима дуже холодна і суха, літо жарке й відносно вологе. Це область різко континентального клімату помірного поясу. У межах його поширення річна амплітуда температур настільки велика, що подібної немає ніде у світі. Для середньомісячних температур амплітуда становить 50-65 °С, а для екстремальних досягає 102 °С. Така величезна амплітуда зумовлена вкрай низькими зимовими температурами. Не випадково назва одного з полюсів холоду Північної півкулі - міста Оймякон - перекладається з якутської мови як «шалена холоднеча», «лютий холод». Гірські системи закривають місто від пом'якшувального впливу океанів. Це спричинює застій дуже холодного повітря у міжгірних улоговинах. Тому середні січневі температури повітря опускаються тут до -50 °С, а в Оймяконській улоговині морози досягають -70 °С. Так само і в м. Верхоянськ. Оскільки порівняно невелика кількість опадів тут випадає переважно влітку, сніговий покрив незначний і поверхня промерзає на велику глибину.

На узбережжі Тихого океану клімат мусонний з теплим вологим літом і холодною зимою.

В субтропічному поясі на рівнинах цілий рік температури повітря додатні. На території Євразії в цьому поясі виділяють три кліматичні області. Область субтропічного середземноморського клімату знаходиться на заході поясу. Тут літом переважають сухі тропічні повітряні маси, а зимою – морське помірне повітря (йдуть дощі).

Область континентального субтропічного клімату займає територію Вірменського і Іранського нагір’їв. Зима в цій області порівняно холодна (можливі снігопади й зниження температур нижче 0ºС), літо – жарке й дуже сухе. Річна кількість опадів в цих зонах незначна.

Область мусонного субтропічного клімату знаходиться на сході Китаю й займає південну половину Японських островів. Тут характерний режим опадів – літній максимум в їх річному розподілі.

Тропічний пояс в Євразії не утворює суцільної смуги й на території материка знаходиться лише на південному заході Азії (Аравійський півострів, південь Месопотамії й Іранського нагір’я, північно-західні райони півострова Індостан). На протязі всього року тут переважають континентальні тропічні повітряні маси. Кількість опадів на рівнинах не перевищує 200 мм на рік, а в пустельних районах – менше 50 мм на рік. Літо дуже жарке – середні температури липня від +30ºС до +35ºС. Зима тепла – середні січневі температури – від +12ºС до +16ºС. Тут зафіксована найвища температура на материку Євразія +54ºС – м. Басра (Аравійський півострів).

Над Тихим океаном в межах тропічного поясу характерні тайфуни – тропічні циклони ураганної дії. Вони спричиняють зливи, повені та великі руйнування.

Субекваторіальний пояс включає півострови Індостан й Індокитай, Індо-Гангську рівнину, північ острова Шрі-Ланки, Південно-Східний Китай, Філіппінські острови. Для цього поясу характерна сезонна зміна повітряних мас: літом переважає вологе повітряне повітря, яке приносить мусон; зимою – відносно сухий тропічний пасат північної півкулі.

Тут знаходиться найвологіше місце на планеті – с. Черапунджі (23000 мм в рік)

Екваторіальний кліматичний пояс розташований на островах Малайського архіпелагу, півострові Малакка, півдні Шрі-Ланки й півдні Філіппінських островів. На протязі всього року тут переважають морські екваторіальні повітряні маси. Вони формуються з тропічного повітря, яке надходить з пасатами обох півкуль. Для цього поясу характерні значні опади (2000-4000 мм на рік) й постійно високі температури (вище +25ºС). Острів Ява називають «грозовим полюсом Землі», тут грози трапляються до 800 разів на рік.

Високогірний клімат характерний для нагір’я Тибет та гірських систем Азії.

Місцеві вітри Євразії

Фен виникає там, де повітряні маси перевалюють через гори і з великою швидкістю скочуються в долини. Це дуже теплий, сухий вітер. Фен завжди є провісником настання дощової погоди. Особливо часто фен спостерігається на північній окраїні Альп або ж в їх передгір'ях. Поблизу Інсбрука фен часто називають ще турецьким вітром. Вітри типу фену зустрічаються і в інших місцях земної кулі: над південним заходом Чорного моря, в Кутаїсі, Ташкенті, Гренландії, Китаї, Японії тощо. На півдні Туркменістану гарячий вітер типу фену називають гармсіль.

Бора (іт. bora, від грец. βορέας — північний вітер) — місцевий холодний сильний та поривчастий вітер, що дме з вершин невисокого хребта, розташованого на узбережжі водного басейну (море, озеро). Бора виникає переважно взимку внаслідок великої різниці між тиском на суші (високий) і морі (низький). Бора викликає різке похолодання; швидкість досягає 40 м/сек; спостерігається в районі Новоросійська та на островах Нової Землі, на берегах Байкалу («сарма»), на південному узбережжі Франції в Далмації, в Провансі («містраль»).

Буран – вітер, характерний середньої течії річки Об. Влітку він приносить сухе тепле повітря, а взимку – дуже холодне повітря, іноді із заметілями.

Пурга (от карел. purgu, фин. purku) — сильна хуртовина, переважно виникає на рівнинних безлісих просторах при проникненні холодного повітря. Назва «пурга» вживається переважно у північних районах Росії.

Суховій — вітер з високою температурою і низькою вологістю повітря. Зазвичай термін відноситься до вітрів Каспійської низовини, особливо Казахстану, хоча інколи поширюється й на інші райони, зокрема південно-східно частину України.

(за https://geografiamozil2.jimdofree.com)

Пройдіть тести за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdqWXX_moLmH6KfeBJ63KQWUVcaOcPlnZesfXqC06RagbVzUA/viewform

Скрін результатів відішліть вчителю.

середа, 20 січня 2021 р.

10 клас Тема уроку : Японія. Місце країни в світі та Азіатсько- Тихоокеанському регіоні. Практична робота №4(початок). Аналіз статево-вікових пірамід Японії ,Китаю та Індії з метою оцінювання працересурсного потенціалу країн.

Японія унікальна країна з унікальною культурою:

ОСНОВНІ ЧИННИКИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ МІСЦЕ КРАЇНИ В МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ, СИСТЕМА РОЗСЕЛЕННЯ, ТРЕТИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ

Офіційна назва – Японія

Склад території – 47 префектур

Столиця - Токіо

Член міжнародних організацій – ООН, АТЕС та ін.

Офіційна мова – японська

Релігії – буддизм, синтоїзм

Площа країни - 378 тис. км²

Населення - 126 млн. осіб (2017)

Загальний ВВП (за даними МВФ, 2017) - 4514 млрд. $

ВВП на 1 особу - 35794 $

ІЛР (місце у світі, 2016) - 17

Форма правління - конституційна монархія

Територіальний устрій - унітарна держава

Місце країни за типізацією ООН - високорозвинута країна "Великої сімки (G-7)"

Місце країни у світі та Азійсько-Тихоокеанському регіоні

Японія – третя у світі та друга в Азії (після Китаю) країна за ВВП, країна, яка набула статусу наддержави з потужною наукомісткою промисловістю та високоінтенсивним аграрним сектором, і є однією з найбільших експортерів та імпортерів капіталу. Японія відіграє визначальну роль в економічному розвитку Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР), у межах якого взаємодіють понад 30 країн із різними економічними, політичними та соціокультурними параметрами. У списку торговельних партнерів Японії головне значення мають країни АТР: зокрема, Китай, Республіка Корея та країни АСЕАН. Сучасні успіхи японської економіки забезпечено дією низки чинників, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці.

Економіко-географічне положення

Японія – це країна-архіпелаг у Східній Азії, що простягнулася вигнутою смугою з півночі на південь майже на 3,5 тис. км. До її складу входять чотири великі острови, що їх японці називають «основною землею»: Хоккайдо, Хонсю, Сікоку та Кюсю. Острівне положення далеко на сході призводило до тривалої ізоляції країни від зовнішнього світу. Тепер море з’єднує країну, вкрай бідну на природні ресурси, з торговельними партнерами.

Японія розміщена в центрі АТР. Це дає країні широкі можливості участі в міжнародному поділі праці. Японія користується зручністю свого транспортно- географічного положення.

Японія прагне зберегти дружні відносини з усіма державами й цілеспрямовано здійснює курс на посилення своєї політичної ролі у світі. З Росією ускладнюється політичне співробітництво через територіальні претензії щодо чотирьох південних островів з групи Курильських, що їх японці досі вимагають повернути.

Працересурсний потенціал та «людський чинник»

Демографічна ситуація в Японії суттєво відрізняється від інших азійських країн. Держава вже давно перейшла від ІІ до І типу відтворення населення. За останні півстоліття рівень народжуваності знизився у 3,5 раза! Нині її показник найнижчий серед країн Азії та один з найнижчих у світі – 7,8 осіб/тис. Одночасно в 2,5 раза зменшився й рівень смертності. Скорочення дитячої смертності навіть назвали «японським дивом»: вона зменшилася у 15 разів! Природний приріст у країні від’ємний: –1,8 особи/тис. Такі стрімкі зміни у відтворенні населення Японії одержали назву «демографічної революції». Основною їх причиною є активна демографічна політика.

Відбувається процес «старіння нації». Якщо у 50-х рр. ХХ ст. частка літніх людей становила 5 %, то нині – понад 27 %. За середньою тривалістю життя (84,74 року) Японія поступається лише Монако. Середній вік населення – 46,9 року. Темпи японського «старіння нації» є найвищими на планеті. Очікується, що за нинішніх темпів депопуляції кількість японців до 2050 р. зменшиться до 100 млн осіб, а до 2100 р. – до 64 млн. Це є загрозою для японської економіки.

Японія – однонаціональна держава. 99,7 % становлять японці, мова яких настільки специфічна, що не належить до жодної з мовних сімей.

Трудові ресурси країни вирізняються дуже високим рівнем кваліфікованості. Широко застосовується як чоловіча, так і жіноча праця. Рівень безробіття низький – близько 3,3 %. Переважна частка економічно активного населення зайнята у третинному секторі господарства.

Однією з причин японського «економічного дива» є «людський чинник» як специфічна особливість японця-працівника: традиційний спосіб мислення й поведінки, культурно-духовна орієнтація, колективістська ментальність (відданість родині, фірмі тощо), виховання у молоді працелюбності та трудової дисципліни, неформальна японська «система довічного найму». Все це разом із працею правлячих кіл сприяло позитивному результату в економічному розвитку Японії.

Високий матеріальний рівень життя людей стимулював постійне розширення внутрішнього споживчого ринку, а отже, потужне виробництво товарів, послуг і необхідних благ для великої кількості споживачів. 80 – 83 % всіх вироблених в Японії товарів і послуг споживаються на внутрішньому ринку.

Науковий потенціал і технології

Японська економіка завжди була спрямована на створення великої технологічної бази. На перших етапах стрімкого економічного зростання у 50 – 70-х рр. ХХ ст. країна пішла шляхом перейняття в інших країнах (США, Німеччині, Франції) їх науково-технічного досвіду, придбання патентів і ліцензій.

Згодом ділові кола країни розробили політику, метою якої було домінування Японії у сфері розробок технологічних інновацій. Це відбувалося поступово. Спершу запозичені технології зазнавали якісної переробки. Тоді в Японії з’явилося більше, ніж у США промислових роботів і гнучких автоматизованих систем. Згодом на порядок денний постало завдання технологічної незалежності. Всіляко заохочувався експорт із країни наукомісткої продукції, а пізніше – електронної техніки власного виробництва. В результаті країна з «чистого» імпортера перетворилася на виключного експортера новітньої техніки та передових технологій.

Нині Японія є лідером за видатками на розвиток наукових досліджень – до 4 % ВВП. Стратегічною метою держави є здійснення програми, відповідно до якої по всій території буде створено мережу із 19 технополісів.

Фундаментальні принципи економіки

У бідній на природні ресурси країні традиційно культивується принцип: «Наше багатство – людські ресурси». Для Японії характерним є сприйняття підприємства як «виробничої родини». До найпоширеніших напрямів корпоративної соціальної відповідальності працівників належать такі: система довічного найму на роботу на великих підприємствах, допомога в придбанні житла, стимулювання родинних династій, навчання спеціалістів, фінансова допомога в разі народження дітей, а потім в їхньому навчанні, щедрі вихідні допомоги, корпоративні пенсії.

Фундаментальні принципи японської економіки склалися ще в повоєнні роки. Перший з них – тісна співпраця підприємств, постачальників, дистриб’юторів, банків і великих фінансових груп, що утворюють кейрецу (буквально: «система», «серія», «ряд», «ієрархічний порядок) – великі корпоративні конгломерати і холдинги. Зазвичай кейрецу групуються навколо потужного банку, що забезпечує фінансування всіх компаній групи. Типовим прикладами кейрецу є, зокрема, група Mitsubishi. Вона сформувалася навколо банку Mitsubishi UFJ Bank та об’єднала майже 30 членів групи, які діють у сфері фінансів, будівництва, торгівлі, електроніки, харчової, автомобільної, суднобудівної, нафтопереробної, хімічної, металургійної, паперової промисловості. В Японії великі групи кейрецу існують поряд з малими підприємствами (індивідуальними, родинними, партнерськими), зміцнюються взаємозв’язки великого та малого бізнесу.

Іншими традиційними фундаментальними принципами японської економіки є кооперація роботодавців і профспілок робітників та службовців.

Природно-ресурсний потенціал

Японія – країна-архіпелаг, тому море в її житті відіграє особливу роль. Воно з’єднує острови між собою та державу з материком. Але водночас це й страшенні цунамі, й потужні урагани, що приносять немало лиха.

Японія – країна гір. Близько 80 % території займають молоді середньовисотні сейсмічно активні гори – Японські Альпи, найвищою точкою яких є вулкан Фудзіяма (3 777 м). Щорічно реєструється до 1000 підземних поштовхів різної сили. У країні є 150 вулканів, 15 з яких діючі. На рівнини припадає лише 20 % території, проте на них живе 80 % населення країни. Найбільшою є рівнина Канто, що простяглася вздовж Токійської затоки.

Клімат Японії мусонний. Він втричі вологіший та значно тепліший, ніж на материку. Зима в країні посушлива, літо вологе. У липні – серпні над островами проходять тайфуни, приносячи тривалі зливи та ураганні вітри. Температурні контрасти різних частин країни уможливлюють вирощування різноманітних сільськогосподарських рослин: на півночі – швидкостиглі зернові культури, у центрі – збирати 3 врожаї за 2 роки теплолюбних культур помірного поясу, на півдні – одержувати 2–3 врожаї на рік рису, чаю та цитрусових, а у найтепліших районах культивувати навіть банани та цукрову тростину.

Японія бідна майже на всі види природних ресурсів, мало забезпечена мінеральними ресурсами. Японська промисловість працює майже повністю на імпортній сировині. Завдяки новітнім технологіям рентабельним стає використання мінеральних ресурсів Океану.

Країна недостатньо забезпечена водними ресурсами. Річки порожисті, бурхливі, не придатні для судноплавства, але мають великий гідроенергопотенціал, використовуються для лісосплаву та на півдні в сухий сезон для зрошення. Озера невеликі, але мальовничі, тому є містами відпочинку та туризму. Для водопостачання міст часто застосовують підземні води.

Вкрай обмеженими є й земельні ресурси. Понад третину території зайнято малородючими підзолистими ґрунтами, решта – бурі лісові ґрунти, червоно- й жовтоземи. Показник ріллі на душу населення в Японії є одним з найнижчих у світі – 0,04 га/особу.

Особливу цінність мають ліси, що вкривають майже 2/3 площі. Але більшість з них у горах мають ґрунто- та водозахисне значення і тільки менш ніж третина лісових масивів дає промислову деревину.

Система розселення

Японія – одна з найбільш густозаселених країн у світі. Середня густота населення становить 338,5 осіб/км². На рівнині Канто вона зростає до 2,5 тис. осіб/км², а у містах – до 10 тис. осіб/км²; у горах знижується до 40 осіб/км².

Рівень урбанізації дуже високий (91,3 %) й продовжує зростати. В країні існує близько 650 міст, серед яких міст-мільйонерів 12. Найбільшими серед них є Токіо (13,4 млн осіб), Йокогама (3,7 млн осіб), Осака (2,7 млн осіб), Нагоя (2,3 млн осіб). До світових міст належать Токіо та Осака. Міста оточили «супутники», утворивши разом великі міські агломерації: столичну Кейхін (у складі Токіо, Йокогами, Кавасакі, Тіби та десятка інших населених пунктів), Хансін (Осака, Кобе, Кіото та понад 100 інших міст) і Тюньо (Нагоя та 80 населених пунктів). Збільшуючись, вони утворили мегаполіс Токайдо, в якому живе понад 70 млн осіб – понад половину населення країни.

1.Природні умови

2.Природні ресурси Японії

https://docs.google.com/presentation/d/1246oAd4MUsLRHzcQ0UxnWKqjzW_dvOk6ca_6VpZl56w/edit#slide=id.gb761e0d287_2_176

3. Перевірте себе:

4. Практична робота №4.Аналіз статево-вікових пірамід Японії ,Китаю та Індії з метою оцінювання працересурсного потенціалу країн.

Мета роботи: поглиблювати знання про трудові ресурси і працересурсний потенціал країн світу, розвивати вміння аналізувати статево-вікові піраміди, оцінювати працересурсний потенціал країн на прикладі Японії, Китаю та Індії.

Обладнання: підручник, статево-вікові піраміди населення Японії, Китаю та Індії, додаткові джерела інформації.

Теоретичні відомості

Працересурсний потенціал — сукупність демографічних, соціальних і духовних характеристик та якостей працездатного населення, які втілені або можуть бути втілені в межах і за допомогою існуючої в суспільстві системи відносин щодо участі в процесі праці й суспільній діяльності. Може розглядатись як форма втілення людського чинника виробництва.

Статево-вікові піраміди — поєднання стовпчикових діаграм, які відображають у відсотках співвідношення кількості чоловіків і жінок різного віку. Діаграми розташовуються в порядку збільшення віку, ліворуч від осі графіка — кількість чоловіків, праворуч — жінок. Як правило, зі збільшенням віку стовпчики діаграми стають коротшими.

У світі спостерігається зміна показників народжуваності, смертності, природного приросту, а також пов’язаного з ними вікового складу населення — тобто відбувається демографічний перехід.

Усього в історії людства виділено чотири фази демографічного переходу:

І — високі коефіцієнти народжуваності та смертності, низький коефіцієнт природного приросту, значна частина населення молодшої вікової групи, дуже мала — старшої;

— різке зниження коефіцієнта смертності за високого коефіцієнта народжуваності, що призведе до швидкого зростання кількості населення (демографічний вибух), значна частина населення молодшої вікової групи, мала — старшої;
— повільне падіння коефіцієнта смертності та швидке — народжуваності; зменшення коефіцієнта природного приросту, зменшення частки населення молодшої вікової групи, поступове збільшення частки населення старшої вікової групи;
— зближення величин коефіцієнтів народжуваності та смертності; дуже повільне зростання кількості населення або навіть його скорочення, подальше зменшення частки населення молодшої вікової групи та збільшення кількості населення старшої вікової групи.

Сьогодні на стадії демографічного вибуху перебувають майже всі країни Африки та частина країн Азії і Латинської Америки.

У країнах Європи, а також США, Канаді та Японії зараз спостерігається четверта фаза демографічного переходу, що характеризується демографічною кризою (процесом дуже повільного зростання кількості населення або його скорочення). У першу чергу це пов’язано з низькою народжуваністю.

Кожній із фаз демографічного переходу відповідає певний вид статево-вікової піраміди.

Завдання

1. Поясніть, яку інформацію можна одержати за допомогою статево-вікових пірамід

2. Проаналізуйте статево-вікові піраміди Японії працересурсного потенціалу країни. Доповніть кількісні дані якісними характеристиками трудових ресурсів (за зразком).

Чоловіки Китай, 2016 р. Жінки

Населення (у млн осіб) Вікова група Населення (у млн осіб)

Зразок

Статево-вікова піраміда населення Китаю має як риси, притаманні більшості країн світу, так і власні. До перших, зокрема, належить перевищення кількості хлопчиків при народженні, а також у молодшій віковій групі. Водночас у старшій віковій групі, як і в більшості країн, навпаки, жінок більше, ніж чоловіків.

Демографічна політика Китаю обумовила різке зменшенню частки населення віком до 25 років, що відображується у статево-віковій піраміді. У свою чергу це обумовило збільшення частки середньої та старшої груп (у цілому це збігається із загальносвітовими тенденціями). Особливо це стосується середньої вікової групи (у країні налічується 980 млн осіб віком від 15 до 65 років), яка складає основу працересурсного потенціалу країни. Сприятливою є і вікова структура — понад 60% віком 15—54 роки (дані про кількість середньої вікової групи можна отримати з Книги фактів ЦРУ в розділі «Віковий склад населення» — див. рубрику «Використовуємо можливості мережі Інтернет»). Таким чином, Китай має найбільшу кількість трудових ресурсів у світі, до того ж зі сприятливою віковою структурою.

Не менше значення мають якісні характеристики трудових ресурсів Китаю. Основи менталітету місцевих жителів формувалися століттями, на розвиток таких рис як колективізм, наполегливість, згуртованість, старанність, терпіння вплинули зовнішні чинники, що визначалися природними умовами, особливостями побуту і трудової діяльності китайців. Ці риси формувалися в спільній праці на невеликих земельних ділянках у постійній боротьбі з різними природними лихами.

Китайці також відомі своєю працьовитістю, дисциплінованістю, практичністю, посидючістю. Вони прагнуть здобути якісну освіту (хоча частка населення з вищою освітою поки недостатня). Китайці з великою повагою ставляться до старших за службовим становищем, ретельно виконуючи всі їхні доручення. Серед недоліків — недостатня ініціативність, особливо в нестандартних ситуаціях.

Важливо й те, що китайці — патріоти своєї країни, яку вони сприймають як історичну спільність і бачать у ній свого надійного захисника. Де б вони не жили (у тому числі за межами країни), китайці з повагою ставляться до своєї країни і підтримують її в будь- яких ситуаціях. Служіння Китаю і його керівництву є обов’язком кожного китайця.

Таким чином, Китай має найбільший у світі за кількістю працересурсний потенціал з дуже високими якісними характеристиками і тенденцією до зростання професійно-освітнього рівня.

Чоловіки Індія 2016 Жінки Чоловіки Японія 2016 Жінки

Висновок. Укажіть головні особливості працересурсного потенціалу Японії, Китаю та Індії .

Що ЗРОБИТИ:

1. Поясніть яку інформацію можна отримати з статтево-вікових пірамід.

2.Використовуючи статтево-вікову піраміду Японії ( стор.119 підручника) проаналізуйте ії з точки зору оцінки працересурсного потенціалу.

Домашнє завданння: опрацювати §21, виконати частину практичної роботи №4( по Японії)

вівторок, 19 січня 2021 р.

7 клас Нуш Тема уроку : Австралія.Які особливості географічного положення Австралії? Чому в Австралії переважають рудні корисні копалини?

1. Географічне положення материка:

2. Дослідження і освоєння:

3. Рельєф і корисні копалини:

4. Практична робота №7(початок) . Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів материка.

Повторимо:

Виконати практичну роботу 7 стор. 141-142 підручника .

вівторок, 15 грудня 2020 р.

Тема уроку: Основні форми рельєфу суходолу .Рівнини. Практична робота №3 (продовження) Позначення на контурній карті рівнин, гір, вулканів суходолу. Тема уроку: Гори суходолу.

1.Повторимо домашнє завдання:

2. Рельєф Землі. Передивіться відео з лекцією:

Рівнини

Гори

За таблицею складіть схеми поділу гір та рівнин на групи за різними ознаками (використовуючи інформацію з відео):

Виконайте тренувальну вправу:

Продовжіть виконання практичної роботи №3

Інструктивна картка до практичної роботи №3

Тема: Позначення на контурні карті рівнин, гір, вулканів суходолу та серединно – океанічних хребтів.

Мета: навчитися наносити географічні об’єкти на контурну карту, дотримуючись загальноприйнятих вимог; нанести на контурну карту об’єкти літосфери та вивчити їх розташування.

Обладнання: контурні карти, атлас для 6 класу

Хід роботи:

Завдання №1:

На контурну карту півкуль позначте та підпишіть гори:

Кордильєри (г. Мак – Кінлі), Аппалачі, Анди (г. Аконкаґуа), Атлас (г. Тубкаль), Великий вододільний хребет (г. Костюшко), Альпи (г. Монблан), Карпати (Герлаховський штит), Кримські гори (г. Роман – Кош), Кавказ (Ельбрус), Уральські гори, Скандинавські гори, Кунь – Лунь, Тибет, Гімалаї (г. Джомолунгма).

Завдання №2:

Нанесіть на контурну карту півкуль найбільші рівнини, низовини, височини, плоскогір’я:

Амазонська низовина, Бразильське плоскогір’я, Ла–Платська низовина, Східно–Європейська рівнина, Західно–Сибірська рівнина, Середньосибірське плоскогір’я, Прикаспійська низовина, Індо–Гангська низовина, Іранське нагір’я.

Завдання №3:

На контурну карту України нанесіть основні форми рельєфу: Українські Карпати (г. Говерла), Кримські гори (г. Роман – Кош), Поліська низовина, Причорноморська низовина, Придніпровська низовина, Подільська височина, Хотинська височина (г. Берда), Донецька височина (г. Могила – Мечетна), Приазовська височина (г. Бельмак – Могила), Придніпровська височина.

вівторок, 8 грудня 2020 р.

6 клас Тема уроку: Правила відліку географічної довготи.

Мета: закріпити знання про градусну сітку Землі, удосконалити поняття "географічні координати", закріпити знання про одиниці вимірювання відстаней у градусах, сформувати вміння визначати географічну довготу. Розвивати точність і уміння визначати послідовність дій.

Шукати в цьому блозі

вівторок, 30 березня 2021 р.

середа, 20 січня 2021 р.