Японія унікальна країна з унікальною культурою:
ОСНОВНІ ЧИННИКИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ МІСЦЕ КРАЇНИ В МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ, СИСТЕМА РОЗСЕЛЕННЯ, ТРЕТИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ
Офіційна назва – Японія
Склад території – 47 префектур
Столиця - Токіо
Член міжнародних організацій – ООН, АТЕС та ін.
Офіційна мова – японська
Релігії – буддизм, синтоїзм
Площа країни - 378 тис. км²
Населення - 126 млн. осіб (2017)
Загальний ВВП (за даними МВФ, 2017) - 4514 млрд. $
ВВП на 1 особу - 35794 $
ІЛР (місце у світі, 2016) - 17
Форма правління - конституційна монархія
Територіальний устрій - унітарна держава
Місце країни за типізацією ООН - високорозвинута країна "Великої сімки (G-7)"
Місце країни у світі та Азійсько-Тихоокеанському регіоні
Японія – третя у світі та друга в Азії (після Китаю) країна за ВВП, країна, яка набула статусу наддержави з потужною наукомісткою промисловістю та високоінтенсивним аграрним сектором, і є однією з найбільших експортерів та імпортерів капіталу. Японія відіграє визначальну роль в економічному розвитку Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР), у межах якого взаємодіють понад 30 країн із різними економічними, політичними та соціокультурними параметрами. У списку торговельних партнерів Японії головне значення мають країни АТР: зокрема, Китай, Республіка Корея та країни АСЕАН. Сучасні успіхи японської економіки забезпечено дією низки чинників, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці.
Економіко-географічне положення
Японія – це країна-архіпелаг у Східній Азії, що простягнулася вигнутою смугою з півночі на південь майже на 3,5 тис. км. До її складу входять чотири великі острови, що їх японці називають «основною землею»: Хоккайдо, Хонсю, Сікоку та Кюсю. Острівне положення далеко на сході призводило до тривалої ізоляції країни від зовнішнього світу. Тепер море з’єднує країну, вкрай бідну на природні ресурси, з торговельними партнерами.
Японія розміщена в центрі АТР. Це дає країні широкі можливості участі в міжнародному поділі праці. Японія користується зручністю свого транспортно- географічного положення.
Японія прагне зберегти дружні відносини з усіма державами й цілеспрямовано здійснює курс на посилення своєї політичної ролі у світі. З Росією ускладнюється політичне співробітництво через територіальні претензії щодо чотирьох південних островів з групи Курильських, що їх японці досі вимагають повернути.
Працересурсний потенціал та «людський чинник»
Демографічна ситуація в Японії суттєво відрізняється від інших азійських країн. Держава вже давно перейшла від ІІ до І типу відтворення населення. За останні півстоліття рівень народжуваності знизився у 3,5 раза! Нині її показник найнижчий серед країн Азії та один з найнижчих у світі – 7,8 осіб/тис. Одночасно в 2,5 раза зменшився й рівень смертності. Скорочення дитячої смертності навіть назвали «японським дивом»: вона зменшилася у 15 разів! Природний приріст у країні від’ємний: –1,8 особи/тис. Такі стрімкі зміни у відтворенні населення Японії одержали назву «демографічної революції». Основною їх причиною є активна демографічна політика.
Відбувається процес «старіння нації». Якщо у 50-х рр. ХХ ст. частка літніх людей становила 5 %, то нині – понад 27 %. За середньою тривалістю життя (84,74 року) Японія поступається лише Монако. Середній вік населення – 46,9 року. Темпи японського «старіння нації» є найвищими на планеті. Очікується, що за нинішніх темпів депопуляції кількість японців до 2050 р. зменшиться до 100 млн осіб, а до 2100 р. – до 64 млн. Це є загрозою для японської економіки.
Японія – однонаціональна держава. 99,7 % становлять японці, мова яких настільки специфічна, що не належить до жодної з мовних сімей.
Трудові ресурси країни вирізняються дуже високим рівнем кваліфікованості. Широко застосовується як чоловіча, так і жіноча праця. Рівень безробіття низький – близько 3,3 %. Переважна частка економічно активного населення зайнята у третинному секторі господарства.
Однією з причин японського «економічного дива» є «людський чинник» як специфічна особливість японця-працівника: традиційний спосіб мислення й поведінки, культурно-духовна орієнтація, колективістська ментальність (відданість родині, фірмі тощо), виховання у молоді працелюбності та трудової дисципліни, неформальна японська «система довічного найму». Все це разом із працею правлячих кіл сприяло позитивному результату в економічному розвитку Японії.
Високий матеріальний рівень життя людей стимулював постійне розширення внутрішнього споживчого ринку, а отже, потужне виробництво товарів, послуг і необхідних благ для великої кількості споживачів. 80 – 83 % всіх вироблених в Японії товарів і послуг споживаються на внутрішньому ринку.
Науковий потенціал і технології
Японська економіка завжди була спрямована на створення великої технологічної бази. На перших етапах стрімкого економічного зростання у 50 – 70-х рр. ХХ ст. країна пішла шляхом перейняття в інших країнах (США, Німеччині, Франції) їх науково-технічного досвіду, придбання патентів і ліцензій.
Згодом ділові кола країни розробили політику, метою якої було домінування Японії у сфері розробок технологічних інновацій. Це відбувалося поступово. Спершу запозичені технології зазнавали якісної переробки. Тоді в Японії з’явилося більше, ніж у США промислових роботів і гнучких автоматизованих систем. Згодом на порядок денний постало завдання технологічної незалежності. Всіляко заохочувався експорт із країни наукомісткої продукції, а пізніше – електронної техніки власного виробництва. В результаті країна з «чистого» імпортера перетворилася на виключного експортера новітньої техніки та передових технологій.
Нині Японія є лідером за видатками на розвиток наукових досліджень – до 4 % ВВП. Стратегічною метою держави є здійснення програми, відповідно до якої по всій території буде створено мережу із 19 технополісів.
Фундаментальні принципи економіки
У бідній на природні ресурси країні традиційно культивується принцип: «Наше багатство – людські ресурси». Для Японії характерним є сприйняття підприємства як «виробничої родини». До найпоширеніших напрямів корпоративної соціальної відповідальності працівників належать такі: система довічного найму на роботу на великих підприємствах, допомога в придбанні житла, стимулювання родинних династій, навчання спеціалістів, фінансова допомога в разі народження дітей, а потім в їхньому навчанні, щедрі вихідні допомоги, корпоративні пенсії.
Фундаментальні принципи японської економіки склалися ще в повоєнні роки. Перший з них – тісна співпраця підприємств, постачальників, дистриб’юторів, банків і великих фінансових груп, що утворюють кейрецу (буквально: «система», «серія», «ряд», «ієрархічний порядок) – великі корпоративні конгломерати і холдинги. Зазвичай кейрецу групуються навколо потужного банку, що забезпечує фінансування всіх компаній групи. Типовим прикладами кейрецу є, зокрема, група Mitsubishi. Вона сформувалася навколо банку Mitsubishi UFJ Bank та об’єднала майже 30 членів групи, які діють у сфері фінансів, будівництва, торгівлі, електроніки, харчової, автомобільної, суднобудівної, нафтопереробної, хімічної, металургійної, паперової промисловості. В Японії великі групи кейрецу існують поряд з малими підприємствами (індивідуальними, родинними, партнерськими), зміцнюються взаємозв’язки великого та малого бізнесу.
Іншими традиційними фундаментальними принципами японської економіки є кооперація роботодавців і профспілок робітників та службовців.
Природно-ресурсний потенціал
Японія – країна-архіпелаг, тому море в її житті відіграє особливу роль. Воно з’єднує острови між собою та державу з материком. Але водночас це й страшенні цунамі, й потужні урагани, що приносять немало лиха.
Японія – країна гір. Близько 80 % території займають молоді середньовисотні сейсмічно активні гори – Японські Альпи, найвищою точкою яких є вулкан Фудзіяма (3 777 м). Щорічно реєструється до 1000 підземних поштовхів різної сили. У країні є 150 вулканів, 15 з яких діючі. На рівнини припадає лише 20 % території, проте на них живе 80 % населення країни. Найбільшою є рівнина Канто, що простяглася вздовж Токійської затоки.
Клімат Японії мусонний. Він втричі вологіший та значно тепліший, ніж на материку. Зима в країні посушлива, літо вологе. У липні – серпні над островами проходять тайфуни, приносячи тривалі зливи та ураганні вітри. Температурні контрасти різних частин країни уможливлюють вирощування різноманітних сільськогосподарських рослин: на півночі – швидкостиглі зернові культури, у центрі – збирати 3 врожаї за 2 роки теплолюбних культур помірного поясу, на півдні – одержувати 2–3 врожаї на рік рису, чаю та цитрусових, а у найтепліших районах культивувати навіть банани та цукрову тростину.
Японія бідна майже на всі види природних ресурсів, мало забезпечена мінеральними ресурсами. Японська промисловість працює майже повністю на імпортній сировині. Завдяки новітнім технологіям рентабельним стає використання мінеральних ресурсів Океану.
Країна недостатньо забезпечена водними ресурсами. Річки порожисті, бурхливі, не придатні для судноплавства, але мають великий гідроенергопотенціал, використовуються для лісосплаву та на півдні в сухий сезон для зрошення. Озера невеликі, але мальовничі, тому є містами відпочинку та туризму. Для водопостачання міст часто застосовують підземні води.
Вкрай обмеженими є й земельні ресурси. Понад третину території зайнято малородючими підзолистими ґрунтами, решта – бурі лісові ґрунти, червоно- й жовтоземи. Показник ріллі на душу населення в Японії є одним з найнижчих у світі – 0,04 га/особу.
Особливу цінність мають ліси, що вкривають майже 2/3 площі. Але більшість з них у горах мають ґрунто- та водозахисне значення і тільки менш ніж третина лісових масивів дає промислову деревину.
Система розселення
Японія – одна з найбільш густозаселених країн у світі. Середня густота населення становить 338,5 осіб/км². На рівнині Канто вона зростає до 2,5 тис. осіб/км², а у містах – до 10 тис. осіб/км²; у горах знижується до 40 осіб/км².
Рівень урбанізації дуже високий (91,3 %) й продовжує зростати. В країні існує близько 650 міст, серед яких міст-мільйонерів 12. Найбільшими серед них є Токіо (13,4 млн осіб), Йокогама (3,7 млн осіб), Осака (2,7 млн осіб), Нагоя (2,3 млн осіб). До світових міст належать Токіо та Осака. Міста оточили «супутники», утворивши разом великі міські агломерації: столичну Кейхін (у складі Токіо, Йокогами, Кавасакі, Тіби та десятка інших населених пунктів), Хансін (Осака, Кобе, Кіото та понад 100 інших міст) і Тюньо (Нагоя та 80 населених пунктів). Збільшуючись, вони утворили мегаполіс Токайдо, в якому живе понад 70 млн осіб – понад половину населення країни.
1.Природні умови
2.Природні ресурси Японії
https://docs.google.com/presentation/d/1246oAd4MUsLRHzcQ0UxnWKqjzW_dvOk6ca_6VpZl56w/edit#slide=id.gb761e0d287_2_176
3. Перевірте себе:
4. Практична робота №4.Аналіз статево-вікових пірамід Японії ,Китаю та Індії з метою оцінювання працересурсного потенціалу країн.
Мета роботи: поглиблювати знання про трудові ресурси і працересурсний потенціал країн світу, розвивати вміння аналізувати статево-вікові піраміди, оцінювати працересурсний потенціал країн на прикладі Японії, Китаю та Індії.
Обладнання: підручник, статево-вікові піраміди населення Японії, Китаю та Індії, додаткові джерела інформації.
Теоретичні відомості
Працересурсний потенціал — сукупність демографічних, соціальних і духовних характеристик та якостей працездатного населення, які втілені або можуть бути втілені в межах і за допомогою існуючої в суспільстві системи відносин щодо участі в процесі праці й суспільній діяльності. Може розглядатись як форма втілення людського чинника виробництва.
Статево-вікові піраміди — поєднання стовпчикових діаграм, які відображають у відсотках співвідношення кількості чоловіків і жінок різного віку. Діаграми розташовуються в порядку збільшення віку, ліворуч від осі графіка — кількість чоловіків, праворуч — жінок. Як правило, зі збільшенням віку стовпчики діаграми стають коротшими.
У світі спостерігається зміна показників народжуваності, смертності, природного приросту, а також пов’язаного з ними вікового складу населення — тобто відбувається демографічний перехід.
Усього в історії людства виділено чотири фази демографічного переходу:
І — високі коефіцієнти народжуваності та смертності, низький коефіцієнт природного приросту, значна частина населення молодшої вікової групи, дуже мала — старшої;
- — різке зниження коефіцієнта смертності за високого коефіцієнта народжуваності, що призведе до швидкого зростання кількості населення (демографічний вибух), значна частина населення молодшої вікової групи, мала — старшої;
- — повільне падіння коефіцієнта смертності та швидке — народжуваності; зменшення коефіцієнта природного приросту, зменшення частки населення молодшої вікової групи, поступове збільшення частки населення старшої вікової групи;
- — зближення величин коефіцієнтів народжуваності та смертності; дуже повільне зростання кількості населення або навіть його скорочення, подальше зменшення частки населення молодшої вікової групи та збільшення кількості населення старшої вікової групи.
Сьогодні на стадії демографічного вибуху перебувають майже всі країни Африки та частина країн Азії і Латинської Америки.
У країнах Європи, а також США, Канаді та Японії зараз спостерігається четверта фаза демографічного переходу, що характеризується демографічною кризою (процесом дуже повільного зростання кількості населення або його скорочення). У першу чергу це пов’язано з низькою народжуваністю.
Кожній із фаз демографічного переходу відповідає певний вид статево-вікової піраміди.
Завдання
1. Поясніть, яку інформацію можна одержати за допомогою статево-вікових пірамід
2. Проаналізуйте статево-вікові піраміди Японії працересурсного потенціалу країни. Доповніть кількісні дані якісними характеристиками трудових ресурсів (за зразком).
|
Чоловіки Китай, 2016 р. Жінки
Населення (у млн осіб) Вікова група Населення (у млн осіб) |
Зразок
Статево-вікова піраміда населення Китаю має як риси, притаманні більшості країн світу, так і власні. До перших, зокрема, належить перевищення кількості хлопчиків при народженні, а також у молодшій віковій групі. Водночас у старшій віковій групі, як і в більшості країн, навпаки, жінок більше, ніж чоловіків.
Демографічна політика Китаю обумовила різке зменшенню частки населення віком до 25 років, що відображується у статево-віковій піраміді. У свою чергу це обумовило збільшення частки середньої та старшої груп (у цілому це збігається із загальносвітовими тенденціями). Особливо це стосується середньої вікової групи (у країні налічується 980 млн осіб віком від 15 до 65 років), яка складає основу працересурсного потенціалу країни. Сприятливою є і вікова структура — понад 60% віком 15—54 роки (дані про кількість середньої вікової групи можна отримати з Книги фактів ЦРУ в розділі «Віковий склад населення» — див. рубрику «Використовуємо можливості мережі Інтернет»). Таким чином, Китай має найбільшу кількість трудових ресурсів у світі, до того ж зі сприятливою віковою структурою.
Не менше значення мають якісні характеристики трудових ресурсів Китаю. Основи менталітету місцевих жителів формувалися століттями, на розвиток таких рис як колективізм, наполегливість, згуртованість, старанність, терпіння вплинули зовнішні чинники, що визначалися природними умовами, особливостями побуту і трудової діяльності китайців. Ці риси формувалися в спільній праці на невеликих земельних ділянках у постійній боротьбі з різними природними лихами.
Китайці також відомі своєю працьовитістю, дисциплінованістю, практичністю, посидючістю. Вони прагнуть здобути якісну освіту (хоча частка населення з вищою освітою поки недостатня). Китайці з великою повагою ставляться до старших за службовим становищем, ретельно виконуючи всі їхні доручення. Серед недоліків — недостатня ініціативність, особливо в нестандартних ситуаціях.
Важливо й те, що китайці — патріоти своєї країни, яку вони сприймають як історичну спільність і бачать у ній свого надійного захисника. Де б вони не жили (у тому числі за межами країни), китайці з повагою ставляться до своєї країни і підтримують її в будь- яких ситуаціях. Служіння Китаю і його керівництву є обов’язком кожного китайця.
Таким чином, Китай має найбільший у світі за кількістю працересурсний потенціал з дуже високими якісними характеристиками і тенденцією до зростання професійно-освітнього рівня.
Чоловіки Індія 2016 Жінки Чоловіки Японія 2016 Жінки
Висновок. Укажіть головні особливості працересурсного потенціалу Японії, Китаю та Індії .
